Практичний психолог ЗДО

Лисогор

Світлана Василівна

Рада вітати всіх, хто зайшов на сторінку психолога.

Шановні батьки, на сторінці практичного психолога Ви знайдете багато корисної інформації і зможете, як чарівник, перетворити своє життя і життя своєї сім’ї на Казку.

Батьківство-це довга дорога з випробовуваннями, перепонами, перемогами, радощами. Дуже не легкий труд ростити дитину, виховати людину.

Батькам важливо буди в курсі новинок на ниві педагогіки, самовдосконалюватися, подавати приклад своїй дитині розумового, фізичного, духовного, особистісного розвитку.

Я впевнена, що людина може осилити будь-які горизонти і будь-яка проблема - це можливість для росту.

Буду рада бути професійно корисною

Перезавантажити своє життя цілком можливо. Якщо Ви будете практикувати наступні поради, то Ваше життя зміниться на краще:

1. Турбуватися про себе. Прислухайтеся до свого організму, до своїх потреб і по можливості знаходьте джерела наповнення себе позитивом.

2. Хвалити за дрібниці. Наша життєва дорога складається як з перемог, так і з поразок. Важливо розуміти, що кожного дня ми будуємо своє майбутнє, тому край необхідно підтримувати себе в дрібницях.

3. Залишити минуле в минулому, все непотрібне викинути. Щоб крокувати впевнено вперед, потрібно зробити ревізію, як в речах, так і у внутрішньому своєму світі. Наведіть чистоту в матеріальному світі і звільніться від тяжких емоцій.

4. Режим дня - контроль життя. Постарайтеся лягати спати до 22-00, а прокидатися до 7-00. За такий проміжок часу можна відновити біологічний ресурс організму. Підвищуйте свою енергію не шкідливими продуктами, а діями, хорошими новинами, позитивним оточенням, хобі. Коли ми на самому емоційному дні, то ми на частоті проблем. Запам’ятайте формули:

Високий стан: Ідея + Дія + Результат = Перемога.

Низький стан: Тривога + Ступор + Проблеми = Провал

5. «Антихрупкість». Кожен стрес дає можливості стати сильнішим, вміти пристосовуватися. Виробляйте свій стиль реагування на проблеми.

6. Сфокусуватися на радості. Наша енергія там, де наша увага. Переключайте свій мозок з негативу на позитив, останнього так багато довкола.

Якщо говорити про дитячу аудиторію, то старшим важливо в спілкуванні з дітьми про будь який вид стресу, в нашому випадку про коронавірус, дотримуватися наступних порад:

1. Говоріть з дитиною правдиво. Немає сенсу приховувати об’єктивні факти від малечі. Будьте чесними;

2. Використовуйте інформацію з достовірних джерел;

3. Інформуйте дитину на її рівні, підбирайте слова, терміни згідно віку;

4. Будьте прикладом, покажіть на власному досвіді як правильно вчиняти;

5. Проговоріть основні правила поведінки;

6. Дайте дитині можливість виговориться. У наших чад також є своя думка яку важливо вислухати і при потребі під коректувати.

Отож, будь який вид стресу – це можливість вийти на новий рівень в розвитку. Бажаю нам всім Перемог, особливо над самим собою!

ЯК СТВОРЮВАТИ СІМЕЙНІ ТРАДИЦІЇ

Відносини в родині є важливими для будь-якої людини. Це знають не тільки фахівці, що працюють в цій сфері: педагоги, психологи. Майже кожна людина проживає це на своєму досвіді. Ті, хто відрізняється особливою спостережливістю, напевно помітили, як сімейна обстановка впливає на людину. Подивившись на його сім'ю, відразу стає зрозуміло, чому людина має ті чи інші властивості характеру.

Поняття «сім'я» не обмежена тільки спільним проживанням, побутом. Це щось більше: тепло, затишок, спільне проведення часу. Чудово, коли у сім'ї є свої традиції. Вони можуть передаватися з покоління в покоління, а можуть - створюватися нові.

Серед загальновідомих, поширених традицій - святкування дня народження. У той же час кожна сім'я в процесі життя створює свої традиції. Вони допомагають зміцнити сім'ю, зробити її більш згуртованою, дружною.

Навіщо створювати сімейні традиції?

У кожної родини обов'язково повинна бути своя традиція. Це створює сприятливу атмосферу і робить позитивний вплив на всіх її членів. Багато хто відчуває прояв цих традицій як тепло, затишок, гармонію в будинку. Мало хто знає, як створити сімейну традицію. Це непросте завдання: вимагає терпіння, часу, часом - роботи над собою.

Дуже важливо, щоб традиції в сім'ю вводилися поступово і делікатно, з повагою до кожного члена сім'ї, з урахуванням його потреб, згоди. Ні в якому разі вона не повинна бути нав'язана.

У створенні традиції важлива щирість: робити це не для того, щоб показати оточуючим, яка ви гарна сім'я. На чолі кута повинні стояти інтереси членів сім'ї, бажання згуртувати родину, створити здорову, гармонійну атмосферу в домі.

Запам'ятайте: традиції створюються не напоказ. Швидше за все, то щось внутрішнє і навіть приховане від сторонніх очей. Не потрібно вибирати складні заняття. Можна раз на місяць ходити сім'єю в кіно або театр. Взимку - на каток. Проводити спільні сімейні вечері.

Часто, коли розмова заходить про сімейні традиції, основним аргументом, який реабілітує їх відсутність, є брак часу для цього. Як створити сімейну традицію, коли члени однієї сім'ї бачаться один з одним тільки ввечері, а вихідні проводять в роботі або зустрічах з друзями. Сучасний темп життя - це не виправдання. Погляньте правді в очі. Часом це є просто «відмовкою», що прикриває небажання нічого міняти.

Кожна сім'я унікальна. Не потрібно порівнювати одну сім'ю з іншого і отримувати середньостатистичні дані. Тут важливий індивідуальний підхід. Багато що залежить від характеру і переваг кожного члена сім'ї, фінансових можливостей.

Дати один-єдиний варіант відповіді на питання: «як створити сімейну традицію?» - не можна, існує маса варіантів. Нижче наведені основні рекомендації по формуванню традицій сім'ї.

Потрібно спеціально виділяти час для спільного приготування їжі. Важливо зайняти всіх членів сім'ї. Зауважте, добровільно, а не так, як у нас люблять говорити: «в добровільно-примусовому порядку». Перед проведенням такого вечора заздалегідь поговоріть з кожним членом сім'ї, отримавши згоду, або відмова. Будьте терплячі. Тут можна проявити фантазію. Наприклад, ваша дитина - підліток не любить готувати, і, взагалі, сприймає «в багнети» всі пропозиції по згуртуванню сім'ї. Спробуйте в цьому випадку взяти рецепт з кухні тієї країни, яка йому подобається. Будьте терплячі.

Можна по-особливому проводити такі свята як: Новий рік, 8 Березня. Придумуйте конкурси, вікторини. Вручайте призи як переможцям. Так, і в якості заохочення.

Багато членів сім'ї напевно будуть раді вийти в похід, або навіть просто виїхати на природу. Це допоможе відволіктися від міської суєти. Це відмінна традиція. Що може бути краще тренування на свіжому повітрі? Або просто прогулянки по лісі?

Запрошуйте додому друзів сім'ї, грайте разом в настільні ігри, дивіться фільми з подальшим обговоренням;

Обов'язково розподіліть обов'язки в сім'ї. Нехай у кожного буде своя відповідальність. Це важливо: так кожен буде відчувати свою значимість і корисність. А також - чи зможе проявити турботу.

Цікавий варіант спільного проведення часу - день неробства, коли кожен може займатися тим, чим хоче: валятися на дивані, дивитися кіно або просто відпочивати. Відмінною традицією можуть бути спільні поїздки за місто, в інше місто або навіть країну. Потрібно заздалегідь обговорити це питання, вислухавши пропозиції і побажання всіх учасників. Такі поїздки запам'ятовуються надовго.

Сімейні традиції - невід'ємна частина кожної сім'ї. Вони створюють особливу атмосферу в домі, роблять сім'ю більш згуртованою і дружньою. У статті коротко розглянуто, як створити сімейну традицію. Пам'ятайте, погода в домі набагато важливіше тієї, що за вікном.

Цінні поради батькам у вихованні особистості у дитині

✔Порада найголовніша - хвалимо при людях, сваримо наодинці!

✔Важливо пам'ятати - сваримо не дитину, а неправильні вчинки! Помилятися - це нормально. Головне - щоб малюк усвідомлював, що провина не змінить ставлення батьків до нього.

✔Не «атакуємо» дитину усією сім'єю! Таким чином у дитини не формуватиметься страх, що вона одна проти всього світу.

✔Не жаліємо відразу, якщо насварив батько, зберігаємо нейтралітет, хоча б певний проміжок часу. Порушуючи це правило, ми ніколи не створимо авторитет кожного з батьків перед дитиною.

✔Питайте думки дитини стосовно питань, що торкаються всієї вашої сім'ї: що приготувати на вечерю, як цікавіше провести вихідний день, які меблі обрати в квартиру тощо. Дозволяйте їй відчувати, що її думка важлива!

✔Створіть та підтримуйте в родині традицію успішних переговорів. Запитуйте дитину, що саме вона відчуває, коли приймає участь в прийнятті рішень поряд з дорослими, прислухайтеся до її аргументів, тим самим привчаючи її пояснювати, аналізувати та переконувати.

✔Не забувайте нагадувати нашим діткам про те, як сильно любите їх!

✔Розділяйте ставлення до своєї дитини і окремо ставлення до її вчинків. Не можна закривати очі на провину дитини тільки тому, що вона - ваша, як і не можна розлюбити її тільки тому, що вона допустила помилку.

✔Обговорюйте з дитиною її реальні здобутки та досягнення, а також почуття і емоції, які викликав у неї процес отримання результатів, запитуйте, що було найважчим і чи схотіла б вона пройти випробування ще раз.

✔Якомога частіше хваліть дитину за дрібниці, заохочуйте продовжувати в такому ж дусі, при цьому пояснюючи, що саме вона зробила добре. Використовуйте в розмові приємні означення, що означають гарну поведінку: "розумний хлопчик", "акуратна дівчинка", "мамина помічниця", "сміливий воїн", тощо.

✔Якщо дитина образилася на вас, не соромтеся просити в неї пробачення і нагадайте, як сильно ви її любите. Батьки, котрі здатні вибачитися перед дитиною, виховують у неї повагу, а стосунки в сімї стають щирими і довірливими.

✔Важливо, щоб дитина вміла обходитися з грошима: витрачати їх, накопичувати, економити, отримувати радість від покупок, відноситися відповідально до бюджету сімї, розуміти, що гроші треба заробити і т.д. Таким чином, коли дитина виросте, вона вмітиме заробляти гроші, бережно до них відноситися та забезпечувати власну сім'ю.

.

ІНДИВІД, АЛЕ ЩЕ НЕ ОСОБИСТІСТЬ

Коли маля з'являється на світ, ми хочемо, щоб воно було здорове, зокрема добре розвивалося психічно. І лише набагато пізніше починаємо замислюватися, якою людиною воно стане.

Наше дитя поступово опановує загальні, властиві людині форми поведінки серед людей і розвивається як індивідуальність. Збереження добрих стосунків зі своїми батьками та близькими людьми — передумова, за якої особистість нормально розвиватиметься. Отже, добре ставлення близьких, особливо мами й тата, необхідно дитині. Бажання заслужити їхню похвалу — вагомий чинник виховання.

Потреба у визнанні — одна з найбільш значущих людських потреб. В ім'я цього дитина вчиться краще бігати, стрибати, малювати, конструювати, та й взагалі хоче усе робити краще! Прагне бути кращою й сама, аби ствердитися в своїх моральних якостях, бути хорошою, щоб люди були їй вдячні. Як же вона старається!

Не будемо іронізувати над нашим малюком! Адже ми й самі також стараємося, щоб нас визнали. Тож не травмуватимемо сина чи доньку репліками на кшталт: "У тебе не вийде, облиш це заняття...", "Помовчи, ти не знаєш...", "Дай мені спокій, це пусте..." тощо. Адже за подібними висловлюваннями — зневага, знецінення малюка. А він же, хоча і малий, а вже особистість, щоправда, поки що дитяча.

ТОЧКА ВІДЛІКУ

Коли ж наш Дмитрик (чи Оксанка) став особистістю? Був у пелюшках, ми на нього дивилися, як на ляльку, аж ось він почав усміхатися... сів, підвівся, пішов, заговорив і, нарешті, промовив: "Я сам". Де ж та точка відліку: не особистість (ще не особистість!)... особистість (уже особистість!)?

А точки й немає. Коли дитина з'являється на світ, ми встановлюємо дату її народження: рік, місяць, день, годину. Це народився людський індивід. Особистість же народжується інакше. Спробуймо простежити цей складний шлях.

До утворень, що визначають особистість, належать: потреба у визнанні, усвідомлення себе в часі, усвідомлення своєї статі, себе в соціальному просторі. Уже трирічне маля має почуття власної гідності, пишається своїми досягненнями й прагне хоч у чомусь бути найкращим. Це чудова позиція — хотіти бути кращим.

Коли в дитини виникає ставлення до самої себе як до "хорошої", вона намагається відповідати вимогам дорослих, бути визнаною сьогодні та в майбутньому. Тому важливо, щоб дорослий час від часу висловлював упевненість у тому, що малюк обов'язково навчиться того, що поки ще не вміє робити; що він справді гарна, чесна, сумлінна, доброзичлива, чудова дитина.

НЕ ПРИНИЖУЙТЕ ДИТИНУ!

Ніколи не знецінюйте своєї дитини! Не можна у гніві (навіть справедливому) заявляти їй: "Іди геть, я тебе не люблю!" По-перше, це неправда. По-друге, лишень уявіть собі, якого відчуття катастрофи й невимовного жаху зазнає ваша дитина тільки через те, що вам урвався терпець. Не можна також казати малому, що він тупий, брехун, злодюжка, безвільний, нечесний, упертий віслюк тощо. Не вважайте, будь ласка, що приниження — дійовий засіб. Воно ще ніколи не давало позитивного результату.

"З тебе нічого путнього не вийде" — типова образа гідності дитини. І який результат? Позбавлення перспективи, знецінення особистості не зміцнюють віри дитини у себе. Тільки батьківська любов і віра народжують оптимізм, бажання бути кращим, яке й підштовхує малюка до справдження батьківських очікувань.

Дитина завжди потребує емоційної підтримки, особливо батьківської. І коли ще зовсім маленька, і коли виросте — теж. Але на цьому початковому етапі батьки емоційно завжди з нею, завжди за неї, навіть коли вона дуже завинила.

"Не люблю!" — неправильно, протиприродне, небезпечно.

"Люблю, але ти мене так засмутив!" — правильно, природно, перспективно.

У першому випадку малий відреагує лементом, негативізмом. У другому буде страшенно засмучений і в нього з'явиться відповідальність за того, кого він засмутив через свої помилки. Саме цей шлях пробуджує і сором, і совість. Наше маля — вже особистість. Але на шляху до розвиненої дорослої особистості на нього чекає стільки випробувань!

Намагаючись не знижувати прагнення дитини до визнання, треба давати правильний напрямок розвитку цієї потреби. Саме тут варто звернутися до батьківської інтуїції, яка підкаже, як зробити так, щоб дитина за власним бажанням, свідомо прагнула подолати свої недоліки. Так, неправдивість, наприклад, виникає тоді, коли в малюка ще не сформовано потребу в правдивому ставленні до інших, коли чесність не стала якістю, що вивищує дитину в очах значущих для неї рідних і близьких людей.

ПРАГНЕННЯ ДО ВИЗНАННЯ

Але наше маля живе не тільки з нами. Психологічно воно дуже пов'язане зі своїми однолітками — сусідами, дітьми зі своєї групи тощо. Між собою діти перебувають у складних відносинах, де переплетені симпатія, конкуренція, прагнення взяти реванш, можливість гратися разом і, нарешті, радість спілкування.

В іграх потреба у визнанні кожної дитини зіштовхується з такими самими потребами однолітків. Ця потреба створює особливо гостре внутрішнє напруження, коли наше маля хоче бути кращим за інших. Наприклад, дитина прагне будь-що дістати престижну роль у грі. Але зауважте, він не такий уже і простий, наш малюк 5-6 років! Його домагання не відкриті сторонньому спостерігачеві. Тільки материнська любов та батьківська проникливість допомагають зрозуміти своє маля в його домаганнях та внутрішній боротьбі із самим собою.

Однак залишимо сина сам на сам із собою. Його прагнення посісти значуще місце серед однолітків нормальне. Бажання бути прийнятим, визнаним, навіть дістати престижну роль у грі нормальне. Щоб реалізувати ці бажання, дитина має навчитися відчувати і правильно оцінювати інших, тих, хто поряд, отже, навчитися рефлексії.

Здатність тонко рефлексувати — суто людська здатність. Вона допомагає зрозуміти іншого у разі його невдач і відчути його стан та співпереживати з ним. Одне слово, рефлексія відкриває внутрішні емоційні стани іншої людини, дає змогу зрозуміти мотиви її поведінки, вчинків. Розвиток рефлексії визначає розвиток особистісних здібностей людини.

Але щоб посісти престижне місце, треба не лише вміти розуміти інших людей, не лише навчитися передбачати їхню поведінку, не лише вміти встановлювати бажані стосунки та організовувати інших, треба ще багато чого робити справді краще за них. Одне слово, прагнення до успіху сприяє розвиткові багатьох умінь та здібностей дитини.